Село Вершино-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області було засноване на правому березі річки Кам’янка.
Судячи з непрямих свідчень джерел (австрійський природознавець Йоган Гільденштедт, який 1774 року мандрував краєм, скажімо, визначав відстань між Куцівкою, нинішньою Новгородкою, та Вершино-Кам’янкою у 10 верст, що відповідає сучасній відстані між населеними пунктами) історичним ядром села стала його сучасна південна та південно-західна частина (нинішні П’ятий десяток та Хутір). Річка Кам’янка дала назву селу, оскільки на північний схід від села, біля скелястих виступів центральноукраїнського гранітного щита бере свій початок ця невелика степова річка. Її довжину від витоку до впадання в Інгул у ХІХ столітті визначали у 40 верст. Це була звична практика для степових районів засновувати поселення у долинах річок. По берегах Кам’янки буяли широчезні луки, які надавали кормову базу для скотарства. По річці пролягав шлях міграцій водоплавної птиці – качок, гусей тощо. Головною проблемою перших (і не лише перших) вершинокам’янців була відсутність лісу – село розташовувалося у голому степу (звідси – ще одна рання назва села, яка фігурує в документах XVІІІ століття – Гола Кам’янка). Тому як матеріал для будівництва використовували глину та очерет. Паливом слугували той же очерет, солома, бур’яни (такі як курай), кізяк.
За даними Г. Розанова, у 1756 році в селі було 90 дворів. Це робило Вершино-Кам’янку доволі значним поселенням. Про це, зокрема, свідчить факт направлення до села ще одного церковного служителя – дячка Максима Іванова. Знаходимо також, що церква була дерев’яною (що робило її доволі екзотичною спорудою з огляду на вказані природні умови)1. 1756 року 23 церкви новоутворених сотень полку були приписані до Єлисаветградської протопопії Переяславської єпархії. Серед них фігурує і Вершинокам’янська церква.
Перші поселенці села, як уже йшлося, походили з Ухівки, яка входила до Цибулівської сотні Миргородського полку. Проте цікавим є той факт, що першим сотником у Вершино-Кам’янці був Онуфрій Калмаз, колишній значковий товариш Полтавського полку. 1763 року його замінив Василь Сазонов. Окрім того, коріння перших поселенців пов’язане з Київщиною та Правобережною Україною. Серед перших жителів Вершино-Кам’янки фігурують родини Золотаревських, Кравців, Дементієнків, Іваників, Василиненків, Удовиченків, Кам’янченків, Антоненків, Гладирів, Петренків, Смаглюків, Дяченків та ін.
Природно, що село не знало кріпацтва й панщини. Кожна родина мала свій земельний наділ, який був головним джерелом існування поселян.
Село швидко розросталося, чисельність жителів збільшувалася. За реєстром 1760 року у сотні, окрім сотника, отамана, хорунжого та осавула числилися 28 виборних козаків, 145 підпомічників, 28 підсусідків, 7 церковників (усього – 218 осіб)5. Тут варто зазначити, що під реєстр підпадали лише особи чоловічої статі. Тому про реальну кількість населення залишається лише здогадуватися. Всього ж у полку на цей час було зареєстровано 6 007 козаків.
Як склалося життя села в майбутньому можна прочитати у книзі: Ковальков О.Л., Вершино-Кам’янка: Історія. – Кропивницький: ПП “Центр оперативної поліграфії “Авангард”, 2019. – 294 с.; іл.
Матеріал наданий: О. Ковальковим.
