Стефаник Василь
Камінний хрест (1990) – епічно-психологічна новела. Оповідання присвячене прощанню селян-емігрантів з рідним краєм перед виїздом до Канади на межі ХІХ й ХХ ст., подаючись через від'їзд з батьківщини старого Івана Дідуха. Автор розкриває гнітючі переживання емігранта в момент його розриву з рідним селом і клаптиком землі, в обробіток якого він уклав усе своє життя, і який мусить покинути.
Кобилянська Ольга
Земля (1901) – соціально-психологічна повість про селянство. Поклавши в основу твору дійсні факти, письменниця створила глибоко індивідуалізовані образи селян, усім своїм єством пов'язаних із землею-годувальницею.
Винниченко Володимир
На пристані (1906) – картина висвітлює важкі долі очікування на пристані заробітчанами «дешевого» пароплава, показує їхнє безперспективне становище й соціальну несправедливість тогочасного суспільства.
Раб краси (1906) – оповідання належить до належить до збірки «Краса і сила». Герої твору – дядько Софрон і молодий хлопець Василь. Разом з такими ж, як самі, «стомленими нудьгою і голодом людьми, жадними і злими», вони на подвір'ї маленької станції чекають, коли їх наймуть на роботу в економії. Час від часу з'являються прикажчики-наймачі і одбирають якусь кількість людей.
Контрасти (1904) - твір уперше було опубліковано в журналі «Киевская старина». Письменник майстерно змалював прірву між зовні блискучою, веселою та гулящою молоддю й біднотою українських заробітчан. Обкладинку видання оформив художник Порфирій Жалко-Титаренко.
Голота (1905) - у творі зображено психологію простолюду в момент переходу від спокійного хліборобського стану до повної пролетаризації. Винниченко змальовує нутро «чорної кухні» при панській економії. У творі знищуються давні моральні устрої сільського життя, як простий сільський розум позбувається всіх ілюзій і всі карти життя ставить на одне гасло: «Дбай за себе самого!» Із двора чути в злудному світлі запах розкоші та цинічної розпусти, а сільське життя для декого ввійшло в міфологію. Деякі, зокрема герой твору Андрій, хоч ще ніби вважається господарським сином, все-таки мусить служити і заробляти в дворі, і бореться між занепадом села і широким шляхом у повний пролетаріат.
Малорос-європеєць (1907) – оповідання блискуче викриває українського панка Коростенка, який перед репетитором свого сина хизується запровадженими в своєму господарстві технічними новаціями. Він гадає, що двері в будинку, які автоматично одчиняються й зачиняються, кухонна машина, яка перемішує тісто, вивели його в ряд «європейців». Панок весь час говорить про осягнення ним європейської культури. Це один з тих ліберальних балакунів, яких висміювали і Панас Мирний та Михайло Коцюбинський, Леся Українка та Володимир Самійленко. Коростенко із запалом доводить, що селяни бідують не від безземелля, а від відсутності знань. Розмовляє поміщик якоюсь «кумедною» мовою, щоб показати свій «малоросійський» патріотизм. Автор досягає справжнього сатиричного ефекту у викритті «малороса-європейця», коли показує, як Коростенко, сприйнявши весільний похід за селянський бунт, розстрілює з кулемета невинних людей.
Косинка Григорій
В житах (1925) – психологічна новела, герой якої є дезертиром у війні. Переховуючись у житах, він спрагло спостерігає гармонію природи, думає про жінку, яку кохає - бажання жити різко контрастує з жахіттями переховування, з ненавистю до війни і вбивств.
Мати (1927) – у центрі сюжету знаходиться українська родина, де трапилося лихо – помирає мати. Батько і діти безпорадно спостерігають, як руйнується їхня маленька модель світу, основою якої була мати.
На золотих богів (1920) – ця новела Г. Косинки належить до тих його творів, у яких лаконічно і чітко зображено гострий конфлікт із життя села часів громадянської війни. Умовно твір можна поділити на дві частини. У першій відтворено сам бій, а в другій - село після відступу "золотих богів".
Підмогильний Валеріан
Третя революція (1925) – твір, який розкриває проблеми мiста i села, окреслює минуле й сучасне життя народу.
Проблема хліба (1923) – оповідання вперше надруковано в журналі «Нова Україна» (1923, № 4), що видавався під редакцією Володимира Винниченката М. Шаповала (Прага — Берлін). В оповіданні, що написане у формі щоденника, розповідається про молодого студента, який в часи голодунамагається роздобути для себе якісь харчі.
Син (1923) – твір було вперше надруковано того ж року в журналі «Нова громада»(№ 9, с. 5–13). У ньому розповідається про голод 1921–1923 рр. в Україні.
Місто (1927) – модерний роман, в якому, на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» – перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.
Осьмачка Тодось
Ротонда душогубців (1956) – душогубська містерія розгортається на сторінках повісті «Ротонда душогубців». У канві твору митець описує діяння українських інтелігентів-патріотів. Автор прагне відтворити у творі добу нищення українського села в 20-30-х роках ХХ ст. Через що світ, який зображуває автор у творі, вимальовується у канві подій історичних між двома країнами: Україною та Москвою.
Старший боярин (1944) – повість про Україну початку ХХ століття. У «Старшому боярині» існує два хронотопи: історичний хронотоп і авторський хронотоп. Автор створює візію епохи початку ХХ ст., подаючи її з ідейно-світоглядних позицій середини ХХ ст., що дає змогу говорити про своєрідну ретроспективну візію України початку «розбожненої» епохи.
План до двору (1951) – це метафорична розповідь про руїну українського села, спустошеного колективізацією і голодом, у якому намагаються вижити українці. Зрештою, вони остаточно втрачають відчуття різниці між добром і злом, а владу над ними бере інстинкт.
Багряний Іван
Тигролови (1944) – пригодницький романз автобіографічними елементами, писаний та виданий як «Звіролови» у львівському журналі «Вечірня година». В основу твору покладено автобіографічні події: заслання Багряного на далекий Схід, в ГУЛАГ. Утікши із етапного спецпотяга НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру, автор «Тигроловів» майже два роки жив із тайгою одним життям, глибоко пізнавав і полюбив цей далекий і суворий край та його мешканців, не тільки людей, а й тварин. А його герой Григорій Многогрішний увібрав у себе чимало багрянівських рис характеру.
Самчук Улас
Марія (1933) – перший в українській літературітвір про насильницьку колективізаціюта Голодомор 1933 р. Автор помістив трагедію однієї селянської родини в рамки трагедії всієї української нації.
Волинь – трилогія: «Куди тече річка» (1932), «Війна і революція» (1935), «Батько і син» (1937) – твiр значною мiрою автобiографiчний. В основу його сюжету покладено факти життя автора та його родини. На чужині, вдалі від рідного краю, прагнучи створити широке епiчне полотно про життя волинського селянства початку XX столiття, письменник змалював понад 450 персонажiв. Вони – люди рiзного вiку, рiзних уподобань, рiзних полiтичних поглядiв, вони – народ. Трилогiя "Волинь" охоплює iсторiю украïнського роду Довбенкiв. Їм визначено долею жити у час великих соцiальних зрушень, боротися за збереження своєï сiм'ï.
Ост – трилогія: «Морозів хутір» (1948), «Темнота»(1957), «Втеча від себе» (1982) – трилогія створена й опублікована і еміґрації, перевидається в Україні вперше до 100-річчя письменника. Це друга після «Волині» епопея У. Самчука про долю України в історичному просторі, про випробування політичної нації на ґрунті менталітету українців. Трилогія обіймає час і події від 1917–1918 років аж до другої половини ХХ ст. Це – своєрідний літопис «українського простору в добу, яку сам бачив, чув, переживав».
Барка Василь
Жовтий князь (1962) – роман присвячений Голодомору 1932–1933 років. В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки-Очерета про перебіг геноциду українців 1932–1933 років, організований урядом СРСР. І хоча особисто Барка в ті роки не був на селі, але зберіг точні спогади брата, родину якого не оминули тортури голодом. Після цього він протягом двадцяти п'яти років ретельно збирав спогади очевидців Голодомору, що дало ґрунт для широких літературних узагальнень.
Довженко Олександр
Зачарована Десна (1956) – автобіографічна повість, спогади Олександра Довженкапро дитинствов рідному селі на Чернігівщині. Повість вважається гімном річки Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя.
Рильський Максим
Троянди й виноград (1957) – збірка поезій - розповідь про ліричних героїв, які усвідомлюють працю як акт творчості. Ідея: возвеличення поетичного натхнення та творчої особистості. Основна думка – щастя людини в красі творчої праці.
Близнець Віктор
Древляни (1968) – у повісті зображено події громадянської війни на Україні. Автор змальовує суворе, сповнене нелегких випробувань життя поліщуків-лісорубів, їхні звичаї, побут. Твір перейнятий думкою про високе покликання людини, про її відповідальність перед прийдешнім.
Гуменна Докія
Діти Чумацького Шляху (1948–1951) – твір про невмирущість українського народу. Не можуть люди з «такою історією й потужним духовним потенціалом» зникнути безслідно.
Золотий плуг (1969) – історіософічний роман про нівеляцію творчих особистостей у тоталітарній державі.
Медвідь Вячеслав
Таємне сватання (1987), Збирачі каміння (1989), Кров на соломі (2001) – у цих творах автор занурений у поліський регіон, часто звужуючи географію своїх творчих пошуків до одного села.
Льох (2000) – роман є експериментаторським, який жанрово не співпадає з класичним уявленням про роман. Автор, послуговуючись побутовими деталями, мовною імітацією, майстерними портретними штрихами розгортає алегорію потаємного в людському єстві. За формою роман є самобутнім художнім дослідженням загадкових граней людської душі.
Погрібний Віктор
Царина (2003) – новела.
Гуща (2013) – новела.
Щиро дякуємо доктору філологічних наук, професору кафедри української мови та журналістики Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Михиді Сергію Павловичу за допомогу в підборі художніх творів із історії селянства та аграрної історії!
