Душейко Петро Григорович
Почесний голова асоціації «Незалежне об’єднання сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського району», народний депутат України II скликання (1994–1998), президент Федерації греко-римської боротьби Черкаської області, почесний голова благодійного фонду імені І.М. Піддубного, почесний громадянин селища Чорнобай, член Наглядової ради Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
За визначні трудові досягнення, вагомий особистий внесок у розвиток агропромислового виробництва, високий професіоналізм і самовіддану працю нагороджений орденом «За заслуги» III (1997) і II (2001) ступенів та присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України» (2003).
Успішний і найвпливовіший аграрій Чорнобаївського краю відомий на Черкащині і в Україні не лише, як державний та громадський діяч, а також, як благодійник. Все його життя наче те поле, адже для гарного врожаю потрібно докласти чимало зусиль, бути залюбленим у свою справу й не пасувати перед труднощами.
Народився Петро Григорович Душейко 2 серпня 1951 р. у мальовничому с. Вереміївка Градизького району Полтавської області (нині – Золотоніський район Черкаської області) у родині землеробів, Григорія Григоровича й Марії Михайлівни. Батьки навчили синів Петра й Михайла жити на землі по честі й совісті та досягати всього своїм розумом і працею.
Перший здобуток – медаль за відмінне навчання у Вереміївській середній школі. Після її закінчення у 1968 р. працював різноробочим в колгоспі, потім будівельником, водночас заочно навчався в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка на механіко-математичному факультеті, опановуючи фах математика. У 1969 – 1971 рр. проходив строкову військову службу в Чехословаччині.
У 1972 – 1976 рр. працював вчителем математики Хрестителівської та Лящівської середніх шкіл, а у 1976 – 1985 рр. – директором Красенівської середньої школи. Набутий досвід і природне вміння спілкуватися з людьми стало в нагоді Петру Григоровичу впродовж його життя. Він міг однаково переконливо говорити з керівниками району, області, держави чи з трибуни Верховної Ради України, доводити свою думку виробничому колективові чи в Адміністрації Президента, комунікувати з пенсіонерами чи з молоддю.
З віком його життєва стежка перетворилася на широку, второвану дорогу. Долаючи її, він не лише вчився сам, а й навчав тих, з ким працював, ким опікувався.
Як мешканцю села, що зсередини знає проблеми селян, Петру Григоровичу неодноразово довіряли обстоювати права й інтереси краян, обираючи депутатом Чорнобаївської районної та сільських рад (1990–1999) і три каденції – Черкаської обласної ради (1990–1994, 2002–2006, 2006–2010). У 1994 – 1998 рр. – депутат Верховної Ради України II скликання, входив до складу Комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села. Ініціював низку законопроєктів щодо підтримки сільгоспвиробництва, соціального захисту жителів села, ветеранів війни й праці.
Він вміє ефективно працювати на землі, керувати людьми, ґрунтовно розбирається в економічних питаннях. Галузь сільського господарства знає зсередини, адже тринадцять років поспіль очолював колгосп «Дніпро» у селі Васютинці, що на Чорнобаївщині. Загалом аграрному виробництву Петро Григорович присвятив тридцять п’ять років життя! Разом зі своїми синами – Андрієм, Олексієм і Григорієм – на базі згаданого колгоспу заснував потужну сільськогосподарську корпорацію «Дніпро», яка впроваджує нові технології аграрного виробництва та об’єднує декілька підприємств Чорнобаївщини. Нині корпорація «Дніпро» фінансує багато культурно-спортивних заходів, сприяє розвитку соціальної інфраструктури, освітніх, медичних, культурних закладів не тільки своїх сіл, але й Черкаської області.
Досвід громадського й державного діяча, діловий хист і далекоглядність стали в нагоді у найважчі для української економіки часи. У 1998–2005 рр., очолюючи тогочасний Чорнобаївський район (голова Чорнобаївської райдержадміністрації, а у продовж 2000 – 2005 рр. – ще голова Чорнобаївської районної ради), Петро Григорович Душейко не лише врятував край від економічної руйнації та зберіг соціальний захист населення, а й вивів Чорнобаївщину в лідери серед районів області й загалом країни. Така вже його вдача: за що візьметься, в усьому бачить можливості, нові перспективи й конкретні шляхи досягнення, адже для нього завжди важливий кінцевий результат.
Високі посади та випробування владою не змінили моральних орієнтирів, сформованих батьками. І як депутат, і як голова сільськогосподарської асоціації, він завжди дотримується кредо: не людина існує для влади, а влада – для людини. Живе за принципом: не зашкодь, не заважай іншим робити добрі справи. Шануй себе, твори добро, люби свою землю і дбай про неї. Це оцінило не лише українське суспільство, а й духовенство та міжнародні організації. Серед нагород Петро Григорович має ордени преподобного Нестора Літописця I, II, III ступенів, святого апостола Андрія Первозванного, три відзнаки «За заслуги перед Черкащиною», почесні грамоти від Патріарха Філарета, Митрополитів Київського і всієї України Володимира, Черкаського і Канівського Софронія та Полтавського і Миргородського Філіпа. У нього і безліч почесних грамот: від Міністерства освіти СРСР, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Черкаської області, Чорнобаївського району, спортивних федерацій футболу і греко-римської боротьби України, ветеранських організацій воїнів Афганістану й АТО. Нагороджений орденом ООН та Леонардо да Вінчі – за заслуги перед народами, Рішенням Науково-експертної Ради Програми «Лідери ХХІ століття» удостоєний звання «Лицар Вітчизни» з врученням ордена «Золотий хрест честі і звитяги «Лицар Вітчизни», іменного диплома, іменної зброї – оригінальної лицарської шаблі та нагрудного знака «Лицарський Легіон України».
Працювати на благо рідного краю стало його сенсом буття. Жителі Черкащини: керівники в районі, ветерани праці, афганці, воїни АТО, звичайні люди дослухаються до Петра Григоровича, бо від нього завжди можна почути корисну пораду, мудру настанову, отримати допомогу.
Кожна успішна людина повинна мати підтримку, близьке коло, де черпає наснагу, ділиться своїми мріями, відпочиває душею. Для Петра Григоровича Душейка – це сім’я: дружина Анастасія Олексіївна – педагог за освітою, сини, онуки.
Завжди активний Петро Душейко цікавиться різними сферами життя й постійно перебуває у вирі подій, що відбуваються в районі, області, країні. Фінансово й організаційно підтримує заходи соціально-культурного й спортивного спрямування, президент Федерації греко-римської боротьби Черкаської області та ініціатор проведення багатьох змагань. Завдяки зусиллям Петра Григоровича традиційним для Черкащини та України загалом стало Всеукраїнське свято богатирської сили на призи пам’яті Івана Піддубного. Починаючи з 1999 р. у турнірах з греко-римської боротьби беруть участь спортсмени міжнародного класу.
Понад двадцять років, а якщо бути точним, 23 роки, історико-аграрні дослідження у Черкаському національному університеті розвиваються завдяки дієвій допомозі почесного голови асоціації «Незалежне об’єднання сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського району», почесного голови благодійного фонду імені І.М. Піддубного, члена Наглядової ради Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького – Петра Григоровича Душейка. Зокрема, за його фінансової підтримки побачило світ двадцять дев’ять випусків збірника наукових праць «Український селянин», а від січня 2024 р. буде реалізовуватися грантовий проект, спрямований на формування новітнього історико-аграрного дискурсу, розвиток Науково-дослідного інституту селянства та вивчення аграрної історії, що діє в Університеті.
На життєвій ниві Петра Григоровича траплялися й труднощі, й невдачі, та найголовніше – він завжди прямує шляхом добра й правди.
