Сновидіння про покійних родичів і потойбічний світ.
Матеріали етнографічної практики студентів історичного факультету Черкаського національного університету і мені Богдана Хмельницького. Керівник Темченко А.І.
«Три роки тому у 2002 р. помер мій син Антон – упав з дерева. Йому було лише 13 років. Ми з чоловіком дуже болісно переживали його смерть, а особливо я , перші дні взагалі ходила ні жива ні мертва, не спала ночами, а одного разу, геть змучившись заснула вдень і побачила Антошку уві сні: такого живого, радісного, він простягав до мене руки, посміхався. Це було на 4-й день після похорону. Я витлумачила це по-своєму і зраділа, що сину добре там, де він зараз є та й скучила я за ним неймовірно. Я прибігла до чоловіка, розповіла йому про свій сон – він теж зрадів, але більше через те, що я нарешті повертаюся до життя, всміхаюся знову. Відтоді Тьошка почав являтися мені кожної ночі. Спочатку це були радісні, безхмарні сни. Син як і раніше бігав, лазив по деревах, кликав мене за собою, але я ніколи не могла до нього наблизитись, я ніби дивилася фільм про Антошку, а потім фільм перетворився на жах. Син став плакати, кричати, кликати мене, більше не посміхатися, а я не могла нічим зарадити. Я кричала, прокидалася, будила чоловіка, саме мій чоловік Леонід врятував мене покликавши до нас отця Дмитрія. Він прочитав наді мною молитву і наказав і собі вивчити: “Молю Тебе, Господи, дабы через эти священные слова, ради Завета старого, Нового и Вечного, пусть мертвый дух, оставивший свой живот, в своей могиле, на своем месте живет, ко мне, рабе Божьей Наталье, никогда, во веке веков не подойдет. Господь воскресает, мертвый дух отступает. Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь”.
Ці слова стали сенсом мого життя і буквально через тиждень обірвалася. Отець також пояснив, що насправді то не мій Антон являвся мені, а лише злий дух, що роз’їдав моє життя зсередини. Відтоді я живу спокійно».
Записано від: Гавриленко Наталії Іванівни, 1968 р.н. м. Олександрія Кіровоградська обл.
Записала: Набайщикова К.В.
«Якщо вас турбує покійний і з’являється уві сні, то є кілька способів його позбутися.
І спосіб: 12 днів підряд відкладати під свою подушку по копійці, потім до церковної обідні (до 12 год. дня) несуть дрібні гроші на кладовище. Кладуть на могилу того, хто сниться. Якщо померлого поховано далеко, дрібні гроші кладуть на могилу з таким самим ім’ям, як у покійного. При цьому говорять: “Я принесла твой пай. Спи (ім’я) не вставай. Меня не навещай ни во сне, ни наяву. Прощай. Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь.”
ІІ спосіб: стати спиною до воріт кладовища й кинути через себе копійку зі словами: “Вот тебе медный грош, раб (имя). Меня (имя) не трожь.” Потім піти, не озираючись. Поки не увійдеш до хати ні з ким не розмовляти і не вітатися.”
Записано від: Юрченко Тетяни Олександрівни, 1957 р.н. м. Олександрія Кіровоградська обл.
Записала: Набайщикова К.В.
«Це трапилося восени 2004 року, коли звичайного жовтневого ніччю мені приснився дивний сон наступного характеру; проте що роздається телефонний дзвінок і в трубці – чую тріскіт та шум та мамин голос здалеку “Доню, Доброї ночі! У мене дуже ноги змерзли, передай мені носки, тільки теплі, разом з тіткою Марією”. Я відповіла: “Добре, передам”, і почула знову той самий тріскіт, після чого пролунала тиша. І я раптово прокинулась. Мій чоловік Михайло зранку спитав в мене: “Що за ідіот, дзвонив вночі?” Після чого я зрозуміла, що це мені не наснилося.
Стала аналізувати, мама померла два роки тому назад, звуки в телефонній трубці були такі, наче за їх часів коли моя мама була молодою і зв’язок був неякісний. Але голос був дійсно мамин, в цьому я на 100% була впевнена. Тітка Марія мамина давня подруга, вони товаришували, ще зі школи. І що було найдивніше, те що я бачила її пару днів назад веселою, здоровою та життєрадісною. Після чого я дійсно зрозуміла, що дзвінок дійсно був, і це була моя мати. Наступного дня провідала тітку Марію почувала вона себе добре, але через тиждень я дізналася, що вона померла. Згадавши нічний дзвінок я пішла на ринок і купила теплі шерстяні носки і пішла до родичів тітки Марії пояснила всю ситуацію, що трапилась зі мною парою днів назад і поклала в гроб до неї, ці носки. Після дев’ятин в ночі знову роздається дивний дзвінок і знову матусі голос: “Доню, я ж тебе просила носки з козиного пуху, вони м’якіше. Ну, добре, з собою візьмеш. Папа тобі вже хату збудував, чекає.”
Добре, що тієї ніччю я була не сама дома, тому що мій стан був на грані взриву. Річ у тім, що мій батько теж помер, приблизно двадцять років назад. За цей час мені батько дуже часто снився, коли щось змінювалося в моєму житті. Мама снилася рідко. І коли снилися мені мої батьки, то це було сигналом для того що я повинна сильно захворіти.
Зранку я пішла до церкви, спілкувалася з батюшкою. Він мене заспокоїв і сказав, що би я заказала молебень, соборованіє, пом’янула батьків, сходила на кладовище. Страх не відпускав мене.
Після цього всього до мене прийшла одна з маминих подруг, яка знала про все це і принесла мені пряжу з козиного пуху. І приказала мені, щоб я в’язала матері носки, бо вона чекає. Уходячи, стоячи на порозі вона пробурмотала, що в’язать треба швидко, а то вона затрималася на цьому світі. І те, що мені не треба перейматися і носки вона сама передасть. Носки я зв’язала за один вечір і зранку віднесла їй. На що вона відповіла: “Ну що, а тепер можна і вмирати...”
Через три дні її похоронили і родичі розповіли, що перед смертю вона попрохала покласти носки їй біля ніг.
Минали дні, мати більше мені не снилася, здається її влаштувало її прохання».
Записано від: Седньової Наталії Миронівни, 1957 р. н., Черкаси
Записала: Горовенко О. О., 1985 р. н., студентка 3-Б курсу, історичного факультету.
«Цю історію про відвідуваннях у снах померлими родичами живих розповіла мені моя бабуся.
Декілька разів, розповідала бабуся, снився її сон про те, як вона разом із двома своїми сусідами (досить молодими чоловіками) виводила коней у поле, але весь час у сні вона поверталася до хати на поклик її брата, діда Івана, який на той час давно помер.
Бабуся знала – цей сон віщує смерть. Так і сталося. Через деякий час помирають обидва сусіда. А моя бабуся весь час говорить, що врятував її від смерті її брат, який кликав її до хати. І чомусь вона напевно знає, що сповістить її про смерть саме дід Іван. Розповідала вона ще й про те, що померлі приходять у снах до живих з декількох причин: можливо, не можуть знайти собі спокою на тому світі або журяться за полишеною родиною. А взагалі, говорила бабуся, що душа померлого часто повертається туди, де їй було добре. Найчастіше це відбувається до 40 днів після смерті.
А коли мерці стають докучливі живим, тоді знаходять різні способи заспокоєння душі померлого.
Наприклад, треба запалити в кімнаті свічку, яка кілька разів була біля паски. Треба ставити за упокой душі померлого, замовляти служби. Ще можливим є освячення того приміщення, де досить часто з’являється душа померлого.
А ще розповіла бабуся про те, що грішна душа в пеклі мучиться і голодує, стає легше їй лише, коли на цьому світі їх поминають.
У пеклі мучаться душі вічно, безкінечно.
Душа померлого родича часто сповіщає про якісь події, іноді оберігає від лиха і допомагає».
Записано від: Кошової Ганни Олександрівни, 1934 р. н.,
Черкаська обл., Драбівський р-н, Драбівський радгосп, Леніна, 115
Записала: Кошова Тетяна Олександрівна, 1985 р. н. Дата запису: 03.07.05. Студентка 3-В курсу історичного факультету.
«Одного разу мені приснився мій батько, який нещодавно помер. Він був такий не побритий і снився щоночі. І мені підказали, що якщо сниться мертва людина і щось просить, то треба неодмінно передати. А передають той чи інший предмет, кладучи у труну небіжчика на похороні той предмет, що попросила мертва людина. І от коли у нас в селі був похорон, я пішла і поклала бритву в труну до небіжчика».
Записано від: Коломієць Марія Миколаївна, 1930 р. н., с. Драбівці Золотоніського району, Черкаської області.
Записала: Коломієць Л., 1985 р. н.
«Одна жінка була на похоронах на кладовищі і вирішила відвідати могилу чоловіка. Вночі їй сниться чоловік, який говорить, для чого ти прийшла, мене було дома».
Записано від: Завалко Анастасіє Іванівни 1997 р. зі слів матері, смт. Добровеличківка, Кіровоградської обл.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
«Хочу розповісти про віщий сон перед смертю. Жили собі у одному селі дві родини. У однієї родини був син, у другої – дочка, які любили один одного. Хлопець пішов служити, а дівчина поїхала навчатися. Хлопець прийшов з армії через два роки. Щоб дівчина бистріше приїхала додому, дали таку телеграму, дали таку телеграму: „Приїжджай скоріше, помер батько”. Але це було не правда, просто вони хотіли зробити для неї сюрприз. Дівчина, не гаючи ні хвилини, сідає в поїзд і їде додому. Під час поїздки вона трошки задрімала ї їй приснилося, що на її грудях копитами пригає білий кінь. Прокинувшись, вона дуже злякалась. Приїхавши додому, вона дізналась, що прийшов з армії її хлопець і що телеграма була фальшивою. Вона зраділа. Наступного дня вони поїхали на мотоциклі за обручками. Але ця подорож була останньою у їхньому молодому житті. Вони потрапили в аварію через білого коня».
Записано від: Хоменко Ольга Григорівна, 1953 р. н. с. Новоселиця, Чорнобаївського району, Черкаської області.
Записала: Насеня Валентина Іванівна.
