Народні пісні.
Матеріали етнографічної практики студентів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
- «А п’ятниця начинайлиця». Записано від: Сполібожко Олени Дмитрівни, 1947 р. н., с. Глибочок Тальнівського р-ну, Черкаської обл. Записала: Янківська Тетяна Максимівна.
- «Вечорниці». Записано від: Білоус Любов, 1948 р. н., письменниця, с. Стойково Катеринопільського р-ну, Черкаської обл. Записала: Ткаченко Тетяна.
- «Взяв би я бандуру»; «По дорозі жук»; «Чи я плела»; «Сяк так до вечора»; «Ой, дівчина по гриби ходила». Записано від: Бабенко М. С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського р-ну, Полтавської обл. Записала: ???, І-Г. Дата запису: 6.10.1994.
- «Ой, з-за гір, з-за гір». Записано від: Улітенко Марія Федосіївна, 1912 р. н., пенсіонерка, лікнеп, с. Медведівка Чигиринського р-ну, Черкаської обл. Записав: ???, І курс філфак.
- «Ой, летів ворон через сад зелений». Записано від: Тараненко Григорій Гнатович, 1913 р. н., с. Медведівка Чигиринського р-ну, Черкаської обл. Записали: Могила Т., Дем’яненко Л., Кучеренко. Дата запису: 1989 р.
- «Ой, летіла зозуленька». Записано від: ?. Записав: ?.
- «Ой поля ви поля». Записано від: Бондаренко Ганни Степанівни, 1927 р. н., с. Шабельники Чигиринського р-н. Черкаської обл. Записала: Гайдук Н.М.
- «Ой Романе, Романочку». Записано від: Поносенко О.Н., 1915 р. н., с. Вільхівець Звенигородського р-н Черкаської обл. Записала: Грекано М. Д. Дата запису: 1993 р.
- «Ой у полі жито». Записано від: Кулаков Станіслав Ілліч, 1917 р. н., робітник, с. Пирлики Шполянського р-ну, Черкаської обл. Записала: Демліг Ірина. Дата запису: 23 липня 1993 р.
- «Ой у полі ріс терен». Записано від: Бублик Анастасії Петрівни, 1927 р. н., с. Денисівка Оржицького р-ну Полтавської обл. Записала: Бублик Галина Михайлівна, студентка 1-А курсу української філології (заочний відділ). Дата запису: 17.08.1992.
- «Ой у полі розрита могила». Записано від: Тарененко Домни Степанівни, 1903 р. н., с. Бродецьке Катеринопільського р-ну Черкаської обл. Записала: Трюхан Людмила Валентинівна, студентка 1-Б курсу.
- «Ой чи чули, люди добрі». Записано від: Сполібожко Олени Дмитрівни, 1947 р. н., с. Глибочок Тальнівського р-ну Черкаської обл. Записала: Янківська Тетяна Максимівна.
- «Сім год Марусенька в лікарні лежала». Записано від: Миргородського Василя Гнатовича, 1909 р. н., с. Шевченкове Звенигородського р-ну, Черкаської обл., пенсіонер. Записала: ???.
- «Темненька нічка тьмою світ закрила». Записано від: Мелашки Гробихи, 80 років, с. Українка на Київщині. Записала: Деньга Г.В., І-В курс, факультет іноземних мов.
- «Хвалилася тая березонька». Записано від: Стрельнінова О.А., 1924 р. н., м. Золотоноша. Записала: Левченко А.В.
- «Чи я плела, чи я брела та інші». Записано від: Бабенко М.С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського р-н Полтавської обл. Записала: Бассараб Н. Записано: 010.1994 р.
- «Що посієш, те й пожнеш». Записано від: Дряш Галини Федорівни, 1979 р. н., с. Зам’ятниця Чигиринського р-ну, Черкаської обл. Записала: Ролеко Т. Миколаївна.
«А п’ятниця начинайлиця»
«А п’ятниця начинайлиця,
А субота короварниця,
А неділя розмай коса,
Понеділок потирай краса,
Вівторок розбий бочка,
А середа горілочка,
А в четвер висадим дядька на тітку,
Та й будем пити горілку,
Поки буде колотіти, стільки будемо сидіти.
І не підемо, і не поїдемо
Поки всієї не вип’ємо».
Записано від: Сполібожко Олени Дмитрівни, 1947 р. н., с. Глибочок Тальнівського району, Черкаської області.
Записала: Янківська Тетяна Максимівна.
Вечорниці
«Хлопці з’являються на вечорниці завжди пізніше дівчат. Підійшовши до хати, парубок, бувало, стукне кулаком у вікно і гукає:
– Пу-гу, дівчата, до хати пустіть, бо з дороги збився!
Якщо дівчата пізнають по голосу або, заглянувши у вікно, побачать, що це “свій”, вони відчиняють двері. Якщо ж “чужий” – до хати не впускають. “Чужий” парубок мусить чекати надворі, поки прийдуть “свої” хлопці. Він може ввійти тільки тоді, коли “свої” хлопці йому дозволять.
«А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив!
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
“Іди, іди, Якове, з хати,
Бо на печі батько та мати,
А в запічку батькові діти,
Нігде тебе, Якове, діти”.
Не пішов же Яків додому,
Та заліз у хижку в солому,
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
Наробили галасу діти.
Так, що нудно в хаті сидіти.
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
Коли туди й батько приходить
І у миски раки знаходить:
“Хто з тобою тут женихався,
І хто приніс раки? Признайся”».
Записано від: Білоус Любов, 1948 р. н., письменниця, с. Стойково Катеринопільського району, Черкаської області.
Записала: Ткаченко Тетяна.
«Увійшовши до хати, парубок скидає шапку і вітається до присутніх:
- Добрий вечір всім у хаті!
Йому відповідають:
- Доброго здоров’я!
Але це в тому випадку, якщо дівчата вже не працюють. Якщо ж парубок застав дівчат за роботою, то замість привітання говорить:
- Боже помагай!
Йому відповідали:
- Спасибі!
Якщо дівчата і хлопці йшли додому опівночі, з першими півнями, то це були вечорниці, якщо ж, бувало, засиджувались до третіх півнів, то це були досвітки.
Ішов Гриць з вечорниць
Темненької ночі, –
Сидить сова на пеньку,
Витріщила очі.
Він на неї: “Гиля, гиля!” –
А вона й присіла.
Коли б не кий, не палиця,
Була б його з’їла.
Коли б не кий, не палиця,
Да не тая дудка,
Осталася б миланькая,
Гула б, як голубка».
Записано від: Білоус Любов, 1948 р. н., письменниця, с. Стойково Катеринопільського району, Черкаської області.
Записала: Ткаченко Тетяна.
«Кожна частина села, а той вулиця мала свою хату для вечорниць. Навіть на маленьких хуторах було не менше, як дві хати для вечорниць, бо вважалося, що ходити на ті самі вечорниці рідним братам чи рідним сестрам не годиться.
На вечорниці збиралися тільки дівчата і хлопці, а одружені чоловіки і заміжні жінки ніколи на вечорниці не ходили. Звичайно збиралися дівчата ввечері, як тільки стемніє. Прийшовши до хати, дівчата бралися за роботу і якийсь час працювали мовчки. Розмов було мало, хіба що одним-двома словами перекинуться... Але ось у жвавіших терпець уривається: то одна, то друга зиркне у вікно, гляне на двері, почне співати, переб’є пісню розмовою, сміхом, а потім знову всі притихнуть та ще енергійніше візьмуться за працю.
На потоку прала,
На вербочку клала,
Поможи ми, пане боже,
Що собі думала.
Я собі думала
Хлопця молодого,
А мене віддали,
За діда старого.
Як ня відділи,
То так ми казали:
“Абись, моя доню,
Діда честувала.”
Я діда честую,
Честувати мушу.
Поможи ми, пане боже,
Візьми з діда душу»
Записано від: Білоус Любов, 1948 р. н., письменниця, с. Стойково Катеринопільського району, Черкаської області.
Записала: Ткаченко Тетяна.
«Взяв би я бандуру»
«Взяв би я бандуру та й заграв, що знав:
Через ту бандуру бандуристом став (двічі).
А все через очі, коли б я їх мав.
За ті карі очі і душу б віддав (двічі)
Марусино, серце, пожалій мене,
Візьми моє серце, дай мені своє (двічі).
Взяв би я бандуру та й заграв, що знав:
Через ту бандуру бандуристом став (двічі)»
Записано від: Бабенко М. С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: ???, І-Г.
Дата запису: 06.10.1994.
«По дорозі жук»
«По дорозі жук, жук,
По дорозі чорний,
Подивися, дівчинонько,
Який я моторний.
Який я моторний
І у кого вдався.
Хіба ж даси купу грошей,
Щоб поженехався.
По дорозі галка,
По дорозі чорна.
Подивися, козаченьку,
Яка я моторна.
Яка я моторна,
Гнучка, чорнобрива,
Як побачиш, аж заплачеш,
Бо я вередлива»
Записано від: Бабенко М. С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: ???, І-Г.
Дата запису: 06.10.1994.
«Чи я плела»
«Чи я плела, чи я брела,
Чи мене підлито,
Чи сам козак мене кинув,
Чи його відбито.
Ой, одбила від берега
Птиця й риба ряску,
Потіряла дівчинонька
Козакові ласку.
А я тую дрібну ряску
Зберу у запаску
Та все ж таки козакові
Підійду під ласку».
Записано від: Бабенко М. С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: ???, І-Г.
Дата запису: 06.10.1994.
«Сяк так до вечора»
«Сяк так до вечора буду жить,
А ввечері мій миленький прибіжить (двічі)
А я йому усю правду скажу,
Через кого на вулицю не ходжу
Через того, через любчика,
Через милого голубчика (двічі)
Брешеш, дівчинонько, брешеш,
Що вечора на вулицю чешеш (двічі)».
Записано від: Бабенко М. С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: ???, І-Г.
Дата запису: 06.10.1994.
«Ой, дівчина по гриби ходила»
«Ой, дівчина по гриби ходила
В зеленому гаю заблудила (двічі).
Приблудила к зеленому дубу,
Оце тут я ночувати буду (двічі).
Я думала, що дуб зелененький,
А то стояв козак молоденький (двічі).
Ой, козаче-козаче, гультяю,
Вивідь мене з зеленого гаю (двічі).
Як би дівка дороги не знала,
То б козака гультяєм не звала (двічі).
А сказала б козаче-соколю,
Вивідь мене з зеленого бору (двічі)».
Записано від: Бабенко М. С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: ???, І-Г.
Дата запису: 06.10.1994.
«Ой, з-за гір, з-за гір»
«Ой, з-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.
Один одного й братом назива.
Ой, ти, брат-сокіл, високо літав,
Ой, що ж ти там видав?
Ой, видав же я зеленеє жито,
А в тому житі козака убито.
Козака вбито, не зхоронито.
Поросла травка крізь реберечка,
Повилась кругом серденька.
А об том козаку та ніхто не зна.
Тільки об йом зна три ласточки.
Перва ласточка – рідна матуся,
Друга ласточка – рідна сестриця,
Третя ласточка – невєрна жена.
Ой, де мати плаче –
Там річка тече,
Ой, де сестриця – стала криниця,
Де невєрна жена – там і роси нема.
А жена плаче, всьо йому жилає:
Ой, було б не ходить, других не любить,
Ой, було б не ходить, водочку не пить».
Записано від: Улітенко Марії Федосіївни, 1912 р. н., пенсіонерка, лікнеп, с. Медведівка Чигиринського району, Черкаської області.
Записала: ???, І курс філфак.
«ОЙ, летів ворон через сад зелений»
«Ой, летів ворон через сад зелений,
Та й став калину клювать.
Ой любив козак молоду дівчину,
Та й не схотів її брать.
Вона ж і, стерво, взяла отруїла,
Та й стала його питать.
Скажи (двічі), мой друг розлюбезний,
Ой, де ж тебе поховать.
Сховай мене, моя розлюбезна
Де три шляхи з Криму йдуть (двічі)
Один Кримський,
А другий Херсонський,
Третій в самую Москву (двічі),
Та й не подай, моя розлюбезна,
У великою тоску.
А я і сяду, сяду та й поїду
А ж у самую Москву».
Записано від: Тараненко Григорія Гнатовича, 1913 р. н., с. Медведівка Чигиринського району, Черкаської області.
Записали: Могила Т., Дем’яненко Л., Кучеренко
Дата запису: 1989 р.
«Ой, летіла зозуленька»
Ой, летіла зозуленька
Крутою горою,
Вибирала пшениченьку
Поміж половою.
Нащо ж мені та полова,
Як зерна немає?
Нащо ж мені коса-роса,
Як неньки немає?
Всі дівчата неньки мають,
А я батька маю.
Сім раз води принесла я
З тихого Дунаю.
Сім раз води принесла я.
Восьмий напилася,
Якби мені рідна ненька,
Я б не журилася.
Ой, піду я на могилу,
Та й стану гукати.
Устань, устань, рідна ненька,
Косу розчесати.
Ради би я, доню, встати
Косу розчесати.
Насипали сирой землі,
Не можу я встати».
Записано від: ?
Записав: ?
«Ой поля ви поля»
«Ой поля ви поля
Чом на вас же, поля, урожаю нема.
Тільки виросла кучерява верба.
А під тою вербою солдат вбитий лежить
А в його у ногах кінь вороний стоїть.
Ой ти конь, мій конь, ти вороний мій конь,
Ой біжи, мій конь, у Росію домой.
Не кажи ж ти, мій конь, що я вбитий лежу,
А кажи ти, мій конь, що жонатий ходжу.
Оженила мене пуля бистрая,
А звінчала мене шабля гострая.
Що світилки були – свічі восковії,
А бояри були – усі дзвони ревли.
А за батенька був – грім далеко загув,
А за матір була – мать сирая земля».
Записано від: Бондаренко Ганни Степанівни, 1927 р. н., с. Шабельники Чигиринського району, Черкаської області
Записала: Гайдук Н.М.
«Ой Романе, Романочку»
«”Ой Романе, Романочку,
Сватай мене, дівчиночку”
“Як же тебе, дівко, брати,
Як у тебе аж два брати?
Як отруєш свого брата,
Тоді підеш за солдата.”
“Нема ж того в світі зілля.
Щоб я брата отруїла.”
“Єсть у лузі кущ калини,
На калині дві гадини.
На калину сонце пече,
А з гадини роса тече.
Візьми, підстав коновочку
Під гадючу головочку.
Що на тече, що накапа –
Очаруєш свого брата.”
Ще братик у дорозі,
А вже чари на порозі.
Братик у двір уїжджає,
Сестра чари вимощає:
“Випий, брате, чарку пива,
Що я вчора наварила.”
“Випий, сестро, перша мене,
Бо ти, сестро, старша мене.”
“Я варила, то я й пила,
Це для тебе оставила.”
Випив братик чарку пива,
Коло серця заварило.
Коло серця заварило.
Із коника похилило.
“Продай, сестро, коня мого,
Рятуй мене, молодого.”
“Не на те я чарувала,
Щоб я тебе рятувала.
Ой Романе, Романочку,
Сватай мене, дівчиночку.”
“Як же тебе, дівко, брати,
Як ти вмієш чарувати?
Чарувала свого брата,
Очаруєш і солдата”
Чарувала сестра брата,
Сама пішла за жебрака,
Жебрак ходить хліба просить,
А дівчина торбу носить.
Що випросить – то все в торбу,
А дівчину тричі в морду:
“Їж, – каже, – Дівчино, не журися,
Ще випрошу, наїсися”».
Записано від: Поносенко О.Н., 1915 р. н., с. Вільхівець Звенигородського району, Черкаської області.
Записала: Грекано М. Д.
Дата запису: 1993 р
«Ой у полі жито»
«Ой у полі жито
Копитами збито,
Під білою борозною
Козаченька вбито.
Ой убито, вбито,
Затягнено в жито,
Червоною китайкою,
Личенько накрито.
Ой як вийшла мила,
Голубонька сива,
Як підняла китаєчку,
Тай заголосила.
Ой вийшла другая,
Тай вже не такая,
Тай підняла китаєчку,
Тай поцілувала.
Ой як вийшла третя,
З-під білою хати:
“Було ж тобі, вражий сину,
нас трьох не кохати”»
Записано від: Кулакова Станіслава Ілліча, 1917 р. н., робітника, с. Пирлики Шполянського району, Черкаської області.
Записала: Демліг Ірина
Дата запису: 23 липня 1993 р.
«Ой у полі ріс терен»
«Ой у полі ріс терен,
Там він виріс сам-єден.
Та з-під того терена
Вийшла вдова молода,
Тай винесла два сина –
Іваночка й Василя.
Чорним шовком сповила,
Китайкою зв’язала,
В тихий Дунай принесла:
– Ой ти, тихий Дунаю,
прийми моїх діточок.
Ти, зелена Осока,
Давай дітям молока.
Ти, жовтенький Пісок,
Годуй моїх діточок.
В сорок першому году
Вийшла вдова по воду.
Стала вдова воду брать, –
Став корабель припливать,
А на тому кораблі
Гарні хлопці молоді.
Оден сидить на заду
Розчісує бороду.
А другий сидить спереду,
Розпитує про вдову:
– Ой ти, вдово молода,
Чи підеш ти за мене?
– За єдиного сама йду,
За другого хоч даю.
– Слава Богу, що спитався,
що з сестрою не звінчався».
Записано від: Бублик Анастасії Петрівни, 1927 р. н., с. Денисівка Оржицького району, Полтавської області.
Записала: Бублик Галина Михайлівна, студентка 1-А курсу української філології (заочний відділ).
Дата запису: 17.08.1992.
«Ой у полі розрита могила»
«Ой у полі розрита могила
Там дівчина вечерю варила
Там дівчина вечерю варила.
Варись, варись вечеронька стиха.
Десь не чути миленького з лиха,
А вечеря з тиха докипає,
А мій милий на поріг ступає.
Сідай милий на новом порозі,
Дай розказуй, що чув у дорозі.
Чув я, мила, про тебе новинки,
Що ти маєш малую дитинку,
Була в мене циганонька вранці,
Там забула дитину на лавці.
Брешеш, лиха, брешеш, чорнобрива.
Бо циганочки не така дитина,
Бо циганське дитя чорнесеньке,
А мужицьке біле білесеньке».
Записано від: Тарененко Домни Степанівни, 1903 р. н., с. Бродецьке Катеринопільського району, Черкаської області.
Записала: Трюхан Людмила Валентинівна, студентка 1-Б курсу
«Ой чи чули, люди добрі»
Ой чи чули, люди добрі,
Таку новину
Потирала Борисиха дитину,
Іваниха поблизнила,
Дочку й сина родила.
А ми прийшли на родиночки,
Пити меди та горілочки.
Іваниха терен варить,
Борисисі живіт парить.
Щоб її не боліло,
За дочкою не кортіло
І живіт її не болить,
Колиска в неї не висить,
Дитина в неї не плаче,
Тільки її родинонька вся скаче».
Записано від: Сполібожко Олени Дмитрівни, 1947 р.н., с. Глибочок Тальнівського району, Черкаської області.
Записала: Янківська Тетяна Максимівна.
«Сім год марусенька в лікарні лежала»
«Сім год Марусенька
В лікарні лежала,
За синього моря
Зіллячка бажала.
Обізвавсь козак, козак молоденький:
Я тобі молоденькій зіллячка достану
А ти мені молодому
За дружину станеш.
Одним конем скочив –
До моря доскочив,
А другим як скочив –
Море перескочив,
А третім як скочив –
На камені став
Та й став Марусині
Зіллячко копати,
А над його головою
Зозуля кувати:
Не копай, козаче,
Не копай це зілля,
Бо у твоєї Марусини
Сьогодні весілля.
Іде козак яром,
Яром, долиною,
Зустрічає Марусину
З пишними дружками.
А до дружечок же
Шапку ізнімав,
А до Марусини
Шаблю витягав.
Шабля золотая,
Шабля задзвеніла
У нашої Марусини
Голова злетіла».
Записано від: Миргородського Василя Гнатовича, 1909 р. н., с. Шевченкове Звенигородського району, Черкаської області, пенсіонера.
Записала: ???
«Темненька нічка тьмою світ закрила»
«Темненька нічка тьмою світ закрила,
А Пречиста Діва по світу ходила.
Прийшла до багача, прийшла до багача,
На ніч ся просила.
А той пан господар не хтів ночувати,
Сказав своїм слугам, сказав своїм слугам
Собаками гнати. А тії собаки як ся полякали –
Перед Матір Божою, перед Матір Божою на колінця впали.
А Пречиста Діва по світу ходила.
Прийшла до бідного, прийшла на ніч ся просила.
Пустив би тя, пустив переночувати,
Але ж я не маю, але ж я не маю вечероньки дати.
Не треба, не треба вечероньки твої.
Тільки пусти ж мене до стаєньки своєї.
Вставай, жінко, вставай, доки будеш спала?
Щось наша стаєнька світом засіяла.
То не сонце сходить, не місяць заходить,
То Пречиста Діва свого сина родить».
Записано від: Мелашки Гробихи, 80 років, с. Українка на Київщині
Записала: Деньга Г.В., І-В курс, ф-т іноземних мов.
«Хвалилася тая березонька»
«Хвалилася тая березонька.
Химо, пожимо, тая березонька.
“На мені кора, як біль біла
Химо, пожимо, як біль біла.
Ой на мені листячко широченьке.
Химо, пожимо, листя широченьке.
Ой на мені гілля високе.
Химо, пожимо, високе.
В мене корінь глибоко
Химо, пожимо, глибоко.”
Обізвався зелений дубочок
Химо, пожимо, дубочок.
“Не ти свою кору вибілили.
Химо, пожимо, вибілила.
Не ти своє листя широчила.
Химо, пожимо, широчила.
Не ти своє гілля височила.
Химо, пожимо, височила.”
Ой як обізветься прекраснеє сонце.
Химо, пожимо, прекраснеє сонце.
“Широчив листя буйний вітер.
Химо, пожимо, буйний вітер.
Височив гілля. дрібний дощик.
Химо, пожимо, дрібний дощик.
Вибілило кору яснеє сонце.
Химо, пожимо, яснеє сонце.”
Обізвався буйний вітер.
Химо, пожимо, буйний вітер.
“Не хвалися, березо.
Химо, пожимо, березо.
Що я схочу, те й зроблю.
Химо, пожимо, те й зроблю.
Як я буйний повію.
Химо, пожимо, повію.
То й з корінням виважу.
Химо, пожимо, виважу.
Твоє листя обіб’ю.
Химо, пожимо, обіб’ю.
А верхи я обломлю.
Химо, пожимо, обломлю.
Кора твоя зчорніє.
Химо, пожимо, зчорніє.”
Хвалилася дівчина.
Химо, пожимо, дівчина.
“В мене коса до пояса.
Химо, пожимо, до пояса.
В мене личко, як яблучко.
Химо, пожимо, як яблучко.
В мене очки, як терночок.
Химо, пожимо, як терночок.
В мене брівки, як шнурочок.
Химо, пожимо, як шнурочок.”
Обізвався парубочок.
Химо, пожимо, парубочок.
“Не хвалися, дівчинино.
Химо, пожимо, дівчино.
Бо я тебе сам возьму.
Химо, пожимо, сам возьму”».
Записано від: Стрельнінова О.А., 1924 р. н., м. Золотоноша, Черкаської області.
Записала: Левченко А. В.
«Чи я плела, чи я брела,
Чи мене підлито,
Чи сам козак мене кинув,
Чи його відбито.
Ой одбила од берега
Птиця й риба ряску.
Потіряла дівчинонька
Козакову ласку.
А я тую дрібну ряску
Зберу у запаску,
Та все ж таки козакові
Підійду під ласку».
Записано від: Бабенко М.С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: Бассараб Н.
Записано: 06.10.1994 р.
«Сяк так до вечора»
«Сяк так до вечора буду жить
А ввечері мій миленький прибіжить (2 р.)
А йому усю правду скажу,
Через кого на вулицю не хожу (2 р.)
Через кого, через любчика,
Через милого голубчика (2 р.)
Брешеш, дівчинонько, брешеш,
Щовечора на вулицю чешеш» (2 р.)
Записано від: Бабенко М.С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: Бассараб Н.
Записано: 6.10.1994 р.
«Ой дівчина по гриби ходила»
«Ой дівчина по гриби ходила
В зеленому гаю заблудила (2 р.)
Приблудила к зеленому дубу:
“Оце тут я ночувати буду” (2 р.)
“Я думала, що дуб зелененький,
А то стояв козак молоденький” (2 р.)
“Ой козаче-козаче гультяю
Вивідь мене з зеленого гаю” (2 р.)
“Як би дівка дороги не знала,
То козака гультяєм не звала (2 р.)
А сказала б, козаче-соколю,
Вивідь мене з зеленого бору” (2 р.)»
Записано від: Бабенко М.С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: Бассараб Н.
Записано: 6.10.1994 р.
«Взяв би я бандуру»
Взяв би я бандуру та й заграв, що знав:
Через ту бандуру бандуристом став. (2 р.)
А все через очі, коли б я їх мав,
За ті карі очі і душу б віддав. (2 р.)
Марусино, серце, пожалій мене,
Візьми моє серце, дай мені своє.
Взяв би я бандуру та й заграв, що знав:
Через ту бандуру бандуристом став (2 р.)».
Записано від: Бабенко М.С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: Бассараб Н.
Записано: 6.10.1994 р.
«По дорозі жук»
«По дорозі жук-жук,
По дорозі чорний,
Подивися, дівчинонько,
Який я моторний.
Який я моторний
І у кого вдався.
Хіба ж даси купу грошей,
Щоб поженехався.
По дорозі галка,
По дорозі чорна
Подивися, козаченьку,
Яка я моторна
Яка я моторна,
Гнучка, чорнобрива.
Як побачиш, аж заплачиш,
Бо я вередлива».
Записано від: Бабенко М.С., 1924 р. н., с. Бугаївка Глобинського району, Полтавської області.
Записала: Бассараб Н.
Записано: 6.10.1994 р.
«Що посієш, те й пожнеш»
«Я вам, браття, розкажу
Ось історію одну.
Жив багатий господин,
Був у нього один син.
Батько лиш для сина жив
Все майно йому скупив.
Сина понад все кохав,
Бо одного тільки мав,
А син розкошував,
Біди й горя він не знав.
Жив у батьківськім краю,
Жив неначе у раю.
Батько старився, син ріс,
Тай до повних літ доріс.
Мати вмерла, а син оженився
І господарем зробився.
Батько вдівцем оставсь,
Все майно синові дав.
Сам при синові лишився.
Доки міг усе трудився,
А коли вже став старий
І горбатий і сліпий,
Працювати перестав,
Бо сили вже не мав.
Батько в хаті вже сидів,
Біля печі плечі грів,
Вже до праці сил не мав,
Трохи вже сидів, лежав.
А невістка щось не те,
Стала щось станати все,
Чоловіка докоряти
Та на батька нарікати:
“Горе мені та журба,
ой сидить стара (журба) біда.
Він не робить, тільки їсть
І так все мені на злість,
То лягає, то встає
І покою не дає,
То дай їсти, то води.
Як позбутися біди?
Вже терпінню іде край.
Заведи його в сарай».
Записано від: Дряш Галини Федорівни, 1979 р. н., с. Зам’ятниця Чигиринського району, Черкаської області.
Записала: Ролеко Т. Миколаївна.
