Історії про привидів
«... Ми купили з чоловіком нову квартиру і почали в ній ремонт. Проте чоловік мій багато працював і часто не бував вдома ночами. Одна із кімнат, в якій саме відбувався ремонт, завжди закривалася. Залишалася сама вдома, я спостерігала дуже дивні речі; відчувала присутність людини, хоча вдома була сама, іноді відчувала навіть чиєсь дихання; вночі часто гримів на кухні посуд, вчувалося рипіння дверей, але ніякі двері не відчинялись. Одної ночі крізь сон я почула нібито хтось ходить в зачиненій кімнаті (гучні людські кроки). Я підійшла до кімнати, прислухалась – так і є. Швидко відчинивши двері я побачила щось напівпрозоре, волохате, яке швидко забігло (навіть проникло) під диван, що стояв у кімнаті. Це щось було утричі більше за великого кота. Я, не відійшовши від сну, подумала що це кішка, але через кілька хвилин я зрозуміла, що кішки в мене ніколи не було, і мало не зомліла від страху.
Розповіла про це подружці і вона порадила так би мовити, задобрити привида: купити пляшку вина і цукерок, опівночі (о 12 год.) налити 2 стакани, один з них треба було випити самій, інший – лишити на столі. П’ючи вино треба було сказати привиду, щось подібне ”давай жити мирно, не зачіпай, поганого тобі нічого не зроблю. Пригощайся.”, після цього іти спати. Я все зробила точно. На ранок на столі лишились цукерки, стакан був випитий і стояв верхом дном. Очевидно це означало згоду, бо всі ці незвичайні речі з того часу не повторювалися».
Записано від: Демидової Н. П., 1963 р. н., м. Москва
Записала: Тимченко М. М., 1985 р. н.
«Мені пригадується історія коли помирав мій дідусь. Він дуже хворів, і в останні дні перед смертю він говорив такі речі, які оточуючими не сприймалися, а в останні хвилини свого життя він промовляв нібито гукаючи ім’я свого давно померлого батька. Після похорон дух дідуся ходив по хаті. Це проявлялося у тому, що завжди нібито чули гуркіт дверей та кроки, але насправді в будинку нічого не було. І ось коли наступив сороковий день по смерті дідуся, то зночі ми поклали на підлогу папір і посипали борошном, то прокинувшись вранці побачили сліди на підлозі. З наступного дня все змінилося, ми перестали чути кроки та гуркіт дверей».
Респонденти пояснюють це тим, що дух покійника витає на Землі сорок днів після смерті людини, а потім зникає. І при цьому не потрібно нічого робити щоб не нашкодити.
Записала: Монько Світлана А., 12.05.1985 р. с. Кантакузівка Драбівського району, Черкаської області.
«Чоловік після смерті відвідував свою дружину. Він приходив до її порогу кожної ночі і мав такий вигляд як у момент смерті. Люди казали, що то нечистий в образі чоловіка. Подруга цієї жінки (це біла баба, яка знається на цьому) прийшла одної ночі до неї і обсипала хату маком, говорячи: “Як я сію цей мак, так, щоб покійник не ходив до раби божої ...”. Покійник прийшов, але не зміг переступити розсипаний мак. Після того він більше не приходив.
Записано від: Назарчук Надія Василівна, 1939р.н. с. П-Попівка, Лисянського району, Черкаської області.
Записала: Лещенко С.А. 1986 р.н,
Досадник. «Надуманий чоловік»
«У жінки помер чоловік, вона за ним дуже сумувала, і він почав до неї приходити і мучив її. “Замучить як ходитиме”. Приходив не уві сні. Ходив “через хату”, тобто через димар. Згодом у неї з’явився господар, але покійний продовжував ходити. Вона пожалілась бабам, які порадили запитати у нього: “У мене худоба зривається (або телиця зривається) до биків, що мені робити?” А він зілля зірвав і приніс і назвав його “Сам дав”. Баби наварили зілля, освятили його і хату облили. “Тепер чорта зайдеш”. Більше не приходив.
Зілля це росте на болоті і цвіте “розовеньким”, вершечка у нього немає, (цвіте зонтиком)».
Записано від: Калюжної Онисі Дмитрівни, 1913 р.н. с. Новоселиця Чигиринського району, Черкаської області.
Записала: Литовко В.М., 1970 р.н.
«Мертва людина приходить на дощ. Коли присниться мертва людини по одну сторону річки, а жива по другу, то жива помре чи захворіє. Коли мертва людини гукає – до хвороби. В одної дівчини помер дід у 2001 році. Вона почула звук його машини і хотіла виглянути у вікно, але баба не пустила її надвір зовсім, оскільки подібний випадок був (жінку кликав чоловік і вона скоро загинула)».
Записано: с. Яблунівка, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
«Шарова молнія»
«Дід Лука їхав кіньми і поперед нього виник вихор. З-під самого вихору виникло вогненне колесо, яке пройшло попід низом коня, під возом і полетіло далі. У коня був обпечений живіт, обсмалений віз».
Записано від: Записано від Бабінцева Віталія Сергійовича 1980 р.н. Розповів Лука Яценко 1860 р.н. с. Куцівка Смілянського району, Черкаської області.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
Нечиста сила
«Після війни в однієї дівчини загубилась телиця. Вона пішла її шукати. Вночі вона зайшла у садок і довго там блукала, вийшла у полі. Тут вона почула сильний свист і на дорозі показалась бричка, яка їхала на великій швидкості, яка дико сміялася, і пронеслась мимо. За нею вийшла телиця».
Записано від: Потопальської (Попової) Наталії Олександрівни 1980 р.н. м. Черкаси. Хутір Калинівка, Кам’янського району, Черкаської області.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
Невідспіваний покійник
«У Кам’янці люди купили хату. Після купівлі хати на горищі чулись стогони жінки і дитини. Люди говорили, що там убили жінку і дитину, яку не запечатали».
Записано від: Потопальської (Попової) Наталії Олександрівни 1980 р.н. м. Черкаси. М. Кам’янка, Черкаської області.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
Досадник
«У баби Ганни Рудежко помер дід Андрій, з яким вона жила дуже погано, після смерті баба не справляла ніяких обідів. Він почав до неї приходити і просити їсти, але баба його не боялася і їсти не давала Скоро вона також померла».
Записано від: Потопальської (Попової) Наталії Олександрівни 1980 р.н. м. Черкаси. с. Телепино, Кам’янського району, Черкаської області.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
Покійники
«У селі Ротмистрівка у школі сторожував. Вночі, ближче до півночі почув якийсь шум, пішов шукати, що це може бути. Опинився через три години далеко за школою у канаві, де навчають військовій підготовці. Раніш на цьому місці була церква, яка стояла на цвинтарі».
Записано від: Записано від Бабінцева Віталія Сергійовича 1980 р.н.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
«Часто вночі у школі, яка стоїть на місці старого кладовища чують голоси дітей, неначе у школі перерва, вони бігають і кричать».
Записано від: Записано від Бабінцева Віталія Сергійовича 1980 р.н.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
Перелесник (перевісник)
«У часи НЕПу у 20-х роках є Баба Валя. Одна жінка приплакала чоловіка. Після смерті він почав до неї ходити і спав з нею. Пішла до однієї жінка. Та говорить, якщо я тобі відроблю, то у тебе є корова ряба, ти мені її віддаси. Ця жінка, яка прийшла, відробляти лягла скраю. У 12 годин почався гул. Хто відробляє одягла вишивану сорочку і взяла із собою мертву і живу воду (жива – свячена, а мертва, якою обмивали покійника) Він поліз до лежанки і хапає за сорочку за вишивану. Вона питає його: “Ти її ткав, пряв” і т. д. Розказала весь процес від того, як виростить льон і до самого ткання. Так, вона його мучила до трьох годин ночі. Він розвернувся і пішов. І більше не приходив. Жінка віддала їй корову. Час якраз з 12 до 3 ночі, бо у цієї родини був годинник, один із не багатьох у селі.
Коли він летить, то прилітає у вигляді вогненного кола із хвостом, схожий на комету. Залітає у димар».
Записано від: Записано від Бабінцева Віталія Сергійовича 1980 р.н. с. Самгородок Смілянського району, Черкаської області. У 2004 р. їй приблизно 80 років.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
«Дід Кузьма (прадід Бабінцева) йшов на вечорниці, бо почув сміх на дворі, проходив повз Пузиреву яму, там почув хлюпіт, але пройшов мимо. На вигоні нікого не знайшов, повертався іншою дорогою поміж двір Федія і почув, що там сильно кричали свині. Потім пішов далі і його догнав баран і сказав людським голосом: “Добре, що ти пішов цією дорогою, бо було б тобі погано". Дід так злякався, що у нього злетіла з голови шапка. Було у Ташлику».
Записано від: Записано від Бабінцева Віталія Сергійовича 1980 р.н. Опитано бабу Марія Близнюк 1924 р.н. с. Балаклея Шполянського району, Черкаської області.
Записав: Темченко А.І., 1968 р.н.
«Ця історія трапилася в 20-30-х рр. ХІХ ст. У вище згаданому селі. Подія відбулася взимку, котра як і всі інші була холодною та багатосніжною. Люди по центральній сільській дорозі протоптували вузеньку стежку, по якій могла йти лише одна людина.
Все розпочалося з того, що нині покійний Тертиця Михайло (а тоді простий сільський парубок) запізнився і йшов гуляти на досвітки один. Коли він був недалеко від хати моєї прабаби (Нездолій Марти), то побачив, що назустріч йому йде якийсь чоловік. Михайло посторонився щоб дати йому дорогу, чоловік зробив те ж саме. Тоді Михайло відступив у інший бік, чоловік також. Розсердившись Тертиця залаявся. Чоловікові це, мабуть, не сподобалося, бо він миттю схопив Михайла за поперек і головою донизу впхнув його в кучугуру снігу. Пики Михайло звідти виліз, чоловіка десь не стало. Він спробував подивитись по слідам, в який бік пішов незнайомець, але ніяких слідів окрім своїх не побачив.
І хоч говорили, що цей парубок був не з боязливих і мав неабияку силу, але на цей час злякався. Він не пішов далі, а забіг до найближчої хати, тобто до хати моєї прабаби і залишився там ночувати.
А ранком усі чудувалися з цієї пригоди. Дехто згадав, що і раніше на тому місці траплялися незвичайні історії. Тому селяни вирішили, що з Михайла пошуткувала “нечиста сила”».
Записано від: Нездолій Одарки Петрівни, 1929 р. н., с. Михайлівка Канівського району, Черкаської області.
Записала: Єфремова Світлана Сергіївна, 1984 р. н.
«Ця історія трапилася з моєю прабабусею Нездолій Мартою. Один із її синів вмер молодим і прабаба дуже через це сумувала та плакала.
От одного разу їй треба було йти в ліс по дрова. Зайшовши в ліс вона почала плакати за померлим сином. Та раптом попереду хтось гукнув її: “Мамо!” Вона підняла голову і побачила, що на зустріч їй іде син. Вона зрозуміла, що це їй являється “нечиста сила” в образі її сина, тому перехрестила себе і видіння зникло. З того часу вона перестала плакати, сходила до церкви і почала більше молитись Богу. Поступово вона заспокоїлась, змирилась із втратою сина і більше їй такого видіння не було».
Записано від: Нездолій Одарки Петрівни, 1929 р. н., с. Михайлівка Канівського району, Черкаської області.
Записала: Єфремова Світлана Сергіївна, 1984 р. н.
«Після смерті дух відьми приходив до родичів. У могилу забили кілок».
Записано: с. Новоархангельськ Голованівського району, Кіровоградської області.
«Забивали осиковий кілок два рази. Покійний приходив до родичів. Посипали свяченим диким маком. Прийшов через рік, поки не позбирав усі зернятка».
Записано: с. Леськове Монастирищенського району, Черкаської області.
Повідомила: Сокуренко Світлана 1983 р. н., м.Черкаси
«Останній покійний, який помер зустрічає примерлого на центральному вході, тому поховальна процесія заходить лише з центрального входу».
Записано: с .Несторівка Уманського району, Черкаської області.
