Ігри молоді і дорослих
(матеріали зібрані А. Берестовим)
№ 1
«Як тільки молоді обвінчалися, йдуть додому святкувати, молоді, нежонаті хлопці мають перейти молодим шлях столом, що, як кажуть, „Весілля медом не здавалось”. На столі має стояти: відро води, хліб, сіль. Отож зустріли молодих. Частуються, а щоб дати дорогу молодим і стола прибрати, треба воду з відра вилляти. Ллють воду в напрямку до хати молодої, а дорога мокра після цього і щоб молода ніжки не замочила, молодий має перенести її через розлите. Отож і несе, а як пронесе доки вода була, ставить додолу і цілує, доки „гірко” кричать.
Записано від: Корнієнко Л.І., 1950 р. н. с. Журавка, Шполянського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 2
«Коли батьки одружують останню дитину, весільні свахи мають сплести вінки весільним батькам. Плетуть з калини, звіробою, ромашки, вплітають й волошки та інші квіти, якщо є.
Якщо заміж виходить остання дочка, то дочка має станцювати з батьком, тримаючи вінок в лівій руці, а якщо ж син – то має запросити матір, але танцювати, тримаючи вінок в правій руці».
Записано від: Корнієнко Л.І., 1950 р.н. с. Журавка, Шполянського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 3
«Ввечері, коли вже дарунки гості віддали, коли в дворі залишилися свашки, свати, дружки та боярини. Молодий має розквічати молоду. Раніше, дівчата носили довгі коси, тому було цікавіше, адже розквітчати - значить зняти з молодої фату чи вінок і розпустити їй коси. Високо зачесана коса пришпилювалась, на це витрачалася не одна заколка. Молодий же, мав виймати по одній шпильці з кіс і за кожною цілувати молоду. Потім, після того, як розпустилася коса - молодий одягав на неї хустку, після чого вона мала танцювати з молодшою сестрою чи братом. Якщо то була сестра – на голову їй одягали фату старшої сестри, а якщо брат – то йому на груди пришпилювали нагрудний букет молодого.
Записано від: Корнієнко Л.І., 1950 р. н. с. Журавка, Шполянського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 4
«Кого завгодно спитай у нашому селі, що на весіллі найкраще, кожен скаже, що „Рядно”. А „рядно” – це другий день весілля, коли до весільного двору сходяться самі родичі та сусіди молодих та досхочу „розгулюють” весілля.
Найголовніше, це потрапити до двору, адже ще з обіду чатують під тином переодягнені свати та свахи. Переодягаються хто в кого, та обов'язково має бути циганка, чоловік-сват, переодягнений в молоду та жінка-сваха, переодягнена в молодого. Отож стоять вони на воротах і чатують гостей, хто не йде, має чарку випити, кинути в бутиль 1 гривеник, вислухати гадання циганки та позолотити їй руку. А як опинилися в дворі, тільки й дивись, щоб „рядном спіймали”. Серед двору стелять покривало, лунає музика, а свати й свахи співають: „В молодого й молодої є хрещені рідні, ой станцюйте та лягайте на нашій ряднині”. Танцюючи на рядні кидають додолу гостинці, копійки, а коли з кишень вже все витрушено, лягають на рядно. Свати підкидають рядно, підкидають так само всіх: братів, сестер, сусідів тощо.
А коли вже всі витанцювали на рядні, кажуть: „Рядно брудне, будемо прати, та ще зразу треба батька й матір покупати”. В залежності від того, в чиєму дворі гуляють, молодого чи молодої, того батьків і купають.
Серед двору ставлять ночви, садовлять туди батьків, І от тоді гуляють... Заздалегідь, ще в день свати натягали води з колодязя, свахи наготували вінки з кропиви для купелі, мила з грязюки. А тепер, ввечері тягнуть діжки з водою до ночов, обливають батьків, купають, до купелі рядно кидають, болота, камінців, піску... всього-всього, і чим брудніша вода, тим „чистішими” батько й мати будуть.
А якщо недалеко від хати ставочок є, тоді запрягають в віз коня, а до возу чіпляють ночви, а тоді розгонять коня так, що з-під ночов іскри йдуть, та не думай, бо батьки з ночов ні-ні, кричать бідні, бояться. Коли доїдуть до ставка – у ставок їх разом з ночвами, пірнають усі, грязюку змивають, а тоді одягають „покупаних” – матір, у фату, в плаття, батька – в майку та підштанки, а потім на тачці назад до двору.
Приїхали... А в дворі – води. І рядно не прасоване. От свати й бавляться ... рядно в болоті, брудне, по дворі ним розмахують, всіх, хто в дворі, рядном вимазують, обливають, а коли вже всі брудні, вода в діжках скінчилась, розривають рядно на клапті і жбурляють і на хату, і на дерево, куди долетить.
Записано від: Шинкаренко М.К, 1943 р.н. с. Скотареве, Шполянського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 5. «Зайчик-чибиряйчик»
«Грають чоловіки і жінки на весіллі. Кількість учасників необмежена. Кладуть навхрест коцюбу і рогач. Всі стають в коло, а один гравець стає в центрі між коцюбою і рогачем. Ті, що стоять у колі співають пісню:
„Ой, на горі гречка процвітає,
а в долині зайчик чибиряє,
як той, як той, як той
зайчик-чибиряйчик чибиряє”.
Гравець, що знаходиться в центрі повинен пригати навхрест рогача і коцюби в такт пісні.
Співати люди можуть швидко або повільно і потрібно пригати в такт пісні. Того, хто зможе довго пропригати і не збитися - підкидають на „Ура".
Записано від: Бабій Л.Д., 1940 р. н. с. Княжа, Звенигородського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 6. «Трифон»
«В цю гру грають переважно на весіллі. Кількість учасників необмежена. Гравці стають в коло, один з гравців в центрі. Ходять по колу і співають пісню:
„А у нашего Трифона 7 дочерей и 8 сыновей,
Они ели, они пили,
Друг на друга посмотрели,
Сделали вот так”.
Той, що стоїть в центрі робить якусь дію: цілує когось, знімає штани, обнімає... Той, хто не встиг, або якщо комусь не вистачило пари стає в центрі і гра продовжується».
Записано від: Бабій Л. Д., 1940 р.н. с. Княжа, Звенигородського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 7. Ігри на хрестинах
«Коли дитя привезли з церкви, а дворі гуляють хрещення, найчастіше грають в „Тріфана”. Дорослі стають в коло, а один стоїть в центрі і співають: “У нашего Трифана детки єсть, А мы пили, а мы ели, Друг на друга посмотрели, Делали вот так...”.
Тоді той, хто в центрі кола робить щось, що мають повторити всі інші. Виходить дуже смішно, коли всі, хто в колі, лізуть на одне дерево, або разом пропихаються до вузького льоху...»
Записано від: Корнієнко Л. Л., 1950 р. н. с. Журавка, Шполянського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 8. Ігри на Святвечір
«Ще моя бабуся грала з нами, коли ми були зовсім малі, вона зварила кутю, узвар, спекла хліб та дістала з горщика пучок колосків ячменю, який запасла ще з літа.
А коли все це було в хаті, коли кутя стояла в вуглі і горіла біля неї свічка, бабуся починала.
„Узвар – на базар, кутя - покуття, кво-кво”, потім брала ложку куті й виносила курям, а коли поверталась до хати, брала нас за губи, й скубала, а ми мали кричати „кво-кво, кво-кво”. Затихли... А бабуся й каже: „Нехай курочки несуться, щоб на Великдень крашанка була”.
Записано від: Фесака Бориса Павловича, 1943 р. н. с. Богдани, Золотоніського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 9 Ігри на Івана Купала
«Грали по-своєму: Дівчата плели вінки, хлопці розпалювали вогнище.
А коли зовсім темно, ходили по лісу, співали Купальських пісень, шукали цвіт папороті. А коли вогнище ледь жевріло, брали дерев'яне колесо від воза, підпалювали і пускали з гори в ставок (вірили, що на Івана Купала, відьма перетворюється на колесо, а разом з колесом згорала Купальська нечиста сила).
Коли колесо згорало, спускались до ставка, пускали вінки, куди чий попливе, там кожна й щастя зустріне».
Записано від: Фесака Бориса Павловича, 1943 р. н.. с. Богдани, Золотоніського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 10. Ігри на Меланки
«13 січня - щедрівка. Святки молодим і старим. Ходили, щедрували, водили козу, Меланку та Василя, а пізно ввечері, коли вже всі розійшлися по домівках, хлопці починають бешкетувати. Ходять по селі, та в дворах, де живе незаміжня дівчина знімають хвіртки і відносять якнайдалі від двору. А хвіртку дівчини, яка зустрічається з хлопцем, відносять до двору її милого, а шлях, який йдуть посипають соломою».
Записано від: Заєць Н. М., 1959 р. н. с. Васютинці, Чорнобаївського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 18. Ігри дорослих з дітьми
«З дітками, які ще не вміють читати, грають так:
“Сорока-ворона діткам кашку варила (рахують по одному пальчику),
Тому дала, тому дала (загинають пальчики),
А цьому – не дала (вказують на великий палець),
Бо він нічого не робив,
Дров не носив,
Кашку не варив,
Весь день спав,
Іншим пальчикам спати не давав”.
Записано від: Заєць Н. М., 1959 р. н. с. Васютинці, Чорнобаївського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.
№ 19.
«Коли мама йшла на ферму на роботу, залишала мене вдома на стареньку бабусю. Я тоді ще читати не умів і бабуся мене навчила, як зустрічати маму:
„Я маленький хлопчик, виліз на стовпчик,
На дудочку граю, маму й тата дожидаю”.
А коли мама поверталася з ферми, приносила мені цукерки за це.
Записано від: Фесака Бориса Павловича, 1943 р. н.. с. Богдани, Золотоніського району, Черкаської області.
Записав: Берестовий Андрій Іванович 1981 р. н.