Матеріали етнографічних записів, здійснених Темченком А.І. 1968 р. н.
с. Зам’ятниця, Чигиринський район, Черкаської області, записано від Квак (Лях) Олександри Дмитрівни 1911 р. н. Запис 1997 р.
1. Від пристріту.
Говорити: Йшла Мати Божа попід небесами, поспішалася, золотим постолом підперезалася. Куди ти, Матір Божа, йдеш, поспішаєшся, золотим постолом підперезаєшся. Іду до народженого хрещеного (ім’я) пристріт шептати. Ти і пристріт, ти і пристрітище, ти і урочище, ти і водяний, ти і шляховий, ти і вітровий, ти і подуманий, ти і нагаданий, ти і напитаний, ти і найдений, тиі з карих очей,ти і з чорних очей, ти і з синіх очей, ти і грецький, ти і турецький, ти і німецький, іди собі, тут собі не стояти, жовтої кості не ламати, гарячої крові не пити, знімись з нарожденого, хрещеного (ім’я) з очей, з плечей, із рук, із ніг, іди собі на очерета, на болота, там тобі не гулять там тобі доріжку підмітать, тебе в гості виглядать, там тобі солодка вечеря і м’яка постеля, іди собі за дев’ятим разом, ліпшим часом. Амінь.
Повторити дев’ять раз, плюнути три рази.
2. Від бородавок.
Говорити: Місяцю молодий, в тебе ріг золотий, пасеш ти бички, телички, займи мої бородавочки.
Ці слова сказати на молодий місяць, не обертаючись, назад повертатись через ліве плече і перейти через поріг хати. Повторити три рази.
3. Молитва до місяця.
Говорити: Місяць молодий, на тобі хрест золотий, тобі напідповня, а мені на здоров’я. А ви, зорі-зоиці, вас на небі три сестриці, одна вечірняя, друга північная, а третя світовая. Соберіться до купочки, соберіть (ім’я дівчини) думочки, соберіте і на його (ім’я хлопця) положіте, на серце скорботи, на руки ломоти, на голову печаль, не дайте йому ні їсти, ні пити, ні з ким говорити, щоб він де ходив, там народжену, хрещену (ім’я) любив, і скучав, і щоб нікрли не покидав.
Повторить дев’ять раз.
4. Метрва кістка
Якщо доторкнутись щокою до щоки мертвого, то виросте мертва кістка.
с. Нова Дмитрівка Золотоніського району Черкаської області. Записано від Музички Наталії Іванівни 1962 р.н. 1997 р.
1. Від крові.
Йшла Матір Божа з кам’яним відром доїти кам’яну корову, напувати кам’не теля, якщо з кам’яної корови піде молоко, то в (ім’я) кров піде.
Оце, як урізався, не мовчи, за руку взявся і помолись. Сама собі замовляю.
Переполох трьома крашанками качається. Пристріт однією крашанкою качається.
2. Від поганих очей, як гонити корову на вигін.
Говорити: Сіль тобі в вічі, каменини в груди, кирпичина в зуби, а тоді. Наврочиш як… (непристойно, що опитуваний відмовився говорити).
3. Від поганих очей.
Сіль тобі в вічі, каменюка в груди, гадюкою підпережися, на мою корову не дивися.
с. Капустине Шполянського району Черкаської області. Записано від Стеценко Олександри Ничипорівни 1923 р.н. 1997 р
Від зурочення.
Сіль тобі та печина, та камінь між очима.
с. Таганча Канівського району Черкаської області. Записано від Кривенко Марії, 1922 р.н. 1998 р.
Якщо видоїв корову й ідеш до хати і хтось на дорозі стоїть і здоровкається, не можна відповідати, поки не занесеш молоко в хату, бо корова не буде доїться.
с. Капустине Шполянського району. Черкаської області. Записано від Стеценко Надії 1948 р. н. 30.12.1994 р.
1.
Жив собі дядько Федь, який дуже любив ходити за деревами. Він помер. У нього була жінка Ганька. Залишилась вона вдовою. От спить собі Ганька, а тут до неї прибігає сусідка і будить її. І каже: “Мені снився твій чоловік Федь і сказав, піди до жінки і скажи їй, щоб не мучила яблуню. Вони пішли на вгород, і справді, на яблуні на гілля навалена гичка”.
2.
В однієї баби підробляв хлопець Юхим. Діло було ще перед війною. Бабу звали баба Рая. І вона йому нагадала, що в нього не буде ноги, поки дістане рука. Хлопець не повірив. Але почалась війна і в одному з боїв його поранило тяжко в ногу, але нижче коліна. Правду баба казала, але не вгадала, поки ноги не буде. Його забрали в госпіталь, почалась гангрена, і ногу відняли поки сягає рука. Після війни Юхим знову зустрів ту бабу, і вона передала йому секрети ворожіння на папороті. Баба скоро померла. Став Юхим Іванолвич шанованим чоловіком. Так, одному дядькові гадав по пучкам пальці в точності до дня, коли він повинен сидіти вдома і не виїзджати машиною. В цей день його визивають у військкомат. Він попадає в аварію. (Цей водій, чоловік оповідачки). Казав, сиди вдома і не злазь з печі.
Гадав він також і моїй свекрусі про подружжя. Він сказав, гроші залиш вдома, бо з ними нікуди не вийдеш.
3.
Нечитайлик Петро глянув на дитину, яка гралась, і сказав: “Яка недовговічна дитина”. У 19 років дівчина загинула.
Назва села Капустине, Шполянського району, Черкаської області
У 1589 році, коли була битва під Ризином, розбили татар і козаки вирізали Капустине. У той час у цьому селі жили бранці татари, яких відпустили козаки, і воно тоді називалося Сарабат – жовте місто або ще називали Стамбул. Ще раніше там також жили люди. Коли на Київську Русь напав Батий, то один з його намісників повертався у Київ, що помститися повстанцям, але по дорозі надибав Капустине, там він зіштовхнувся з місцевими жителям. Уся Капустина балка була забита людськими кістками, після чого татари туди не нападали.
У Василькові були капища, так їх називали місцеві мешканці.
Записано від: Кулинича Василя Івановича, уродженця села Васильків. 1948 р. н.
Ворожіння на Різдво
«Після Різдва на Покуті риються у сіні і знаходять різнокольорові лоскутки, який лоскуток (колір), такого кольору і буде худоба».
Записано: с. Балаклея Шполянського району, Черкаської області Марія Близнюк, 1924 р. н.
Дитячі ігри Черкащини середини ХХ ст.
«На середину поля виходить гравець з пов’язкою на очах. До нього по черзі підходять усі інші і шепочуть слово. По голосу він має упізнати, хто це був».
Коментар: гра вчить розрізнювати «свого» і «чужого».
Панас.
«Грають хлопці і дівчата. За бажанням хтось стає “Панасом”. Йому зав’язуюь очі хустинкою, виводять на середину майданчика і звертаються з такими словами:
- Панасе, Панасе! На чому стоїш?
- На камені.
- Що продаєш?
- Квас.
- Лови курей та не нас.
„Панас” починає ловити, і кого спіймає, той стає „Панасом”.
Коментар: Запобіжні ігри. Обмежують «потойбічне» від «земного».
Латки
«Діти збирають грати, хтось говорить: “Давайте грати в латки”. Відразу ж б’є сусіда по плечу і втікає, промовляючи: “Латка-битка, шовкова нитка, на мені не була, на тобі ізгнила”.
“Полатаний” переслідує утікача, але не промине полатати й іншого, хто потрапить під руку. Вдаривши, каже: „латка”. “Полатаний” намагається передати латку третьому.
