Берестовий Федір Фадейович
(03.03.1917 р. – 28.06.1993 р.)
Народився 3 березня 1917 року в с. Матусів Шполянського району Черкаської області в багатодітній селянській сім’ї.
З дитинства Федір зазнав голоду, холоду та сирітства. Знав справжню ціну хліба. Пережив три голодомори. Під час Голодомору-геноциду 1932 – 1933 рр., штучно створеного в Україні московським комуністичним режимом, в один день від голоду померли його батьки – Фадей і Хівря, згодом – померла ще й одна із трьох сестер. Усі жертви голодомору села поховані на цвинтарі неподалік церкви в порушення християнських звичаїв і правил: без хрестів і прізвищ померлих. Кількість померлих під час Голодомору 1932-1933 рр. у селі Матусів була більшою за всі поховання на цьому цвинтарі до цього.
Після смерті батьків і сестри у 1933 р., Федір опікувався молодшими сестрами – Настею і Параскою. Шістнадцятирічний підліток із двома сестрами виживав тим, що розвозив кіньми за дорученням голови сільської ради дітям-сиротам села «пайки»: окраєць висівкового хліба з лободи і з різними домішками та якусь «бурду», як називав сам Федір цю їжу тому, що їжею це назвати було складно. Отримував на загальних підставах «пайку» на себе і на молодших сестер.
Завідувачка дитячими яслами для дітей-сиріт села, зваживши на працелюбність і любов до куховаріння молодшої із сестер Параски, взяла її собі в помічниці. Дівчинка була низького зросту, тому завідувачка яслами видала їй стільчик, щоб «помічниця» могла управлятися рогачами у печі, під час приготуванні їжі для сиріт села.
Після завершення Другої світової війни, сестри Федора перекриваючи стареньку глиняну батьківську хату під соломою, у стрісі знайшли церковні цінності: золоті хрест і чашу для причастя, інші предмети релігійного призначення з місцевої церкви (пам’ятка архітектури XIX ст.), збудованої на честь вигнання французів у 1812 р. графом Орловим.
Фадей Берестовий був старостою цієї церкви. Під час Голодомору 1932 – 1933 р. Фадей врятував церковні цінності знаменитої церкви від більшовицької реквізиції, заховавши їх і не повідомив про це навіть членам родини.
Берестова Ганна (дружина)
Вірність вірі та незгода з більшовицькими методами вартували Фадею життя трьох із шести членів його родини. Вони померли з голоду, але таємницю церковних цінностей зберегли. Знахідку Федір із сестрами відразу повернули до місцевої церкви.
Трагедія сім’ї Фадея Берестового типова для українства періоду Голодомору 1932 – 1933 рр. Цей випадок вкотре підтверджує, що сталінський режим у такий спосіб прагнув позбавити віри, національної пам’яті український народ, нищити його мову, культуру та будь-які ознаки державності.
Федір Фадейович з підліткового віку до 1938 року працював на причіпному плузі гусеничного трактора, щодня до місця роботи долаючи 12 км.
Фронтовик і учасник Другої світової війни. В складі Червоної армії перебував з 1938 по 1946 рік, єфрейтор 64 відділення автороти 89 батальйону аеродромного обслуговування 38 авіабази. Мав державні нагороди.
«Одного разу розповів мені одну зі своїх солдатських історій:
…Йшли дуже важкі бої у Прибалтиці. Три доби водії його підрозділу перебували за кермом. Втома і сон валили бійців з ніг. Очі майже нічого не бачили. Федір знайшов вихід. На крило біля водія він клав (за його згодою) легкопораненого, але зрячого бійця, який тримався за водійське дзеркало на дверці і подавав йому команди: прямо, ліворуч чи праворуч. Після прибуття до місця призначення, їх помітив офіцер і пригрозив єфрейтору трибуналом. Допоміг зарадити ситуації військовий лікар, який саме проходив повз і став свідком цих подій. Дізнавшись від водія, що той три доби працював без сну, повідомив офіцеру про безпідставність його звинувачень на адресу водія і пояснив що у Федора т.зв. «куряча сліпота» спричинена хронічним недосипом і фізичним виснаженням. Лікар рекомендував офіцеру дати втомленому водію хоча б кілька годин відіспатись».
Так випадкова людина врятувала честь, а можливо і життя Федору.
Після демобілізації Федір брав активну участь у відбудові зруйнованого війною рідного села, розбудовував колгосп імені Ленінського комсомолу. На посаді механізатора невдовзі отримав звання «Майстер золоті руки». Роботящому, авторитетному і здібному фронтовику, батьку чотирьох дітей, довірили керівництво рільничою бригадою.
Розповідаючи якось про пережите під час Голодомору і війни Федір напівжартома, напівсерйозно подякував сину Івану: «Спасибі Федоровичу, що з’явився на світ» (він був четвертою дитиною і єдиним сином у сім’ї). Сьогодні по особливому оцінюється батьківська мудрість щодо продовження роду.
У повоєнний період бригада Федора Фадейовича стала однією з кращих на Черкащині. У 1955 році успіхи бригади й її бригадира у вирощуванні сільськогосподарської продукції колгоспу імені Ленінського комсомолу с. Матусів відзначено Великими срібними медалями ВДНГ СРСР. Голову колгоспу імені Ленінського комсомолу за високі досягнення господарства удостоєно вищою державною нагородою – орденом Леніна.
За участі Федора Берестового розвивалася і удосконалювалася соціальна інфраструктура села: брукувалися і освітлювалися сільські вулиці, добудовано приміщення Матусівської середньої школи №1, збудовано побутовий комбінат, колгоспний дитсадок, ФАП, згодом у новому приміщенні колгоспу відкрили сільську дільничну лікарню. Новозбудований клуб з двома глядацькою, читальною та танцювальною залами, великою бібліотекою, кімнатами для заняття художньою самодіяльністю, стали улюбленим місцем відпочинку колгоспників і молоді села та студентів і робітничої молоді. Колгоспом і виробничою бригадою Матусівської середньої школи №1, яку очолювала Берестова Ольга, старша донька Федора Фадейовича, на одній з центральних вулиць села, до обеліска Слави полеглим героям в роки Другої світової війни було закладено великий яблуневий сад Перемоги (це було в період реформування освіти, коли школи називалися трудовими, політехнічними).
Матусівська середня школа № 1
У 1961 р. мешканці с. Матусова обрали Федора Берестового головою Матусівської сільської ради.
В «Історії Матусівської середньої школи № 2», виданої у 1998 році, з нагоди 75 річчя закладу, наводиться витяг із протоколу № 22 від 22 листопада 1961 року засідання виконкому Матусівської сільської ради, яким прийнято рішення про будівництво нової триповерхової школи на 520 учнів.
На посаді голови Матусівської сільської ради Федір пропрацював недовго, голова колгоспу Ільченко С.П. неодноразово просив Федора Фадейовича повернутися у колгосп. Той зрештою погодився.
Весілля Федора та Ганни Берестових
Федір Фадейович Берестовий прожив складне, сповнене трагічними подіями життя. Проте невтомна праця, любов до рідної землі та її людей допомогли йому вистояти у найскрутніші часи, побудувати велику, щасливу родину (дружина – Ганна, доньки – Ольга, Валентина, Лідія, син – Іван, семеро онуків). У пам’яті дітей, онуків та правнуків Федір Фадейович назавжди залишиться гідним сином української землі.
Іван Берестовий
