У науковому фаховому збірнику "Східноєвропейський історичний збірник", який включено до наукометричної бази даних Web of Science, вийшла друком стаття у співавторстві директора науково-дослідного інституту селянства та вивчення аграрної історії Сергія Корновенка та молодшого наукового співробітника цього інституту Олексія Компанійця "Політика “роззброєння” як передумова упокорення українського села в умовах “великого перелому” 1929 – 1933 рр."
У статті сформульовано авторське визначення та розкрито сутнісні риси “роззброєння” селянства в Україні протягом 1920 – 1930-хрр. Висновок. “Роззброєння” українського села у 1920-х – на початку 1930-х рр. був комплексом гібридних заходів, розпочатих радянською владою у 1919 р. з метою взяття селянства під контроль та позбавлення його засобів для ведення повстанської боротьби та подальшого опору політиці більшовиків. “Роззброєння” не зводиться лише до процесу “викачування” із села зброї, яка накопичилася в ньому в умовах закінчення Першої світової війни, революційних подій 1917 – 1921 рр., а також селянського опору політиці більшовиків у 1920-х – на початку 1930-х рр. Автори пропонують розглядати “роззброєння” села в ширшому контексті – як систему гібридних комбінованих урядових заходів, спрямованих як на “вилучення” зброї (у військовому розумінні), так і на руйнування традиційних селянських інститутів (роззброєння як позбавлення всіх засобів, у тому числі моральних і вольових, для ведення боротьби, які пропонувала альтернативу в умовах створення радянського образу “нового суспільства”, “нового селянина”.
Зі статею можна ознайомитися за лінком: http://eehb.dspu.edu.ua/article/view/306362/299093
Науково-дослідний інститут селянства та вивчення аграрної історії
