15 грудня 1928 р.

 15 грудня 1928 р. – ЦВК СРСР прийняв Закон «Загальні начала землекористування і землеустрою». У законі наголошувалось, що націоналізація землі, яка є основою всього радянського земельного ладу, забезпечує соціалістичну перебудову сільського господарства. Водночас у ньому було встановлено, що право виключної державної власності на землю визнано за Союзом РСР. Прийняття Загальних засад землекористування і землевпорядкування ознаменувало настання ряду істотних змін у правовому регулюванні земельних відносин. Відтепер право визначати основні засади земельного законодавства союзних республік перейшло від їх органів влади до органів влади СРСР. Союзні республіки мали право приймати акти земельного законодавства, які повністю відповідають змісту актів земельного законодавства СРСР. З прийняттям Загальних засад землекористування і землевпорядкування союзні республіки, у тому числі й Україна, втратили право власності на землю у межах своїх територій. Засади надали пріоритетного розвитку колектив- ним формам господарювання на селі. У складі земельного фонду СРСР були виділені дві нові категорії земель: землі спеціального призначення, до яких входили землі, надані у безпосереднє користування державних установ, підприємств та громадських організацій для їх спеціальних цілей несільськогосподарського характеру, та землі державного запасу, які призначалися для надання головним чином колективним господарствам.